Субота, 20.01.2018, 07:53

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)



Головна » 2013 » Листопад » 2 » Munkács як воно є
16:06

Munkács як воно є

● Нотатки подорожуючого хронікера

Західна Україна завжди асоціювалася в мене з гірським повітрям, карпатськими ріками, гуцулами і незрозумілим наріччям. Й аж ніяк не з дорогими автомобілями упереміш зі старими великами та автобусами, модними бутіками, затишними кав’ярнями, де розмовляють угорською, при цьому розуміючи українську.


Але так вже тут історично склалося... Ой, я ж не сказала, де саме. У Мукачевому :)

Munkács (угор.), Mukačevo (слов.), Mukaczewo (пол.), Munkatsch (нім.), Munceag (румун.) – все це назви одного міста – Мукачеве, що в Закарпатській області. Так, принаймні, воно пишеться за нормативами. Хоча в самих жителів у вимові наприкінці слова звучить -о.

 

 З двома рюкзаками на плечах, ми вирішили спершу навідатися у Берегово.

Пройшли з кілометр від залізничного вокзалу в напрямку виїзду. Як не старалися, а «зловити» бодай якусь автівку нам не вдалося. Автотрасою гнали дорогезні машини, часом проїжджали «жигулі», але й ті не зупинялися і тікаючи від нас, наче від прокажених, мчали далі. Через те ледве не проґавили рейсовий автобус. Більшість із його пасажирів виглядали не як українці – смагляві, з великими темними очима, жагучим волоссям. Враження, ніби потрапили не в українське місто, а в Угорщину чи циганський табір.

 

Так дісталися автовокзалу Берегово. Вигляду він не справляв ніякого, тож і бажання сфотографувати його не виникло.

Звідти пішки почали досліджувати містечко. Найперше, що викликало подив – квіткові ринки. Стільки жовтогарячих і в буквальному сенсі гігантських квітів я ще в житті не бачила. Запитали в Мукачеві продавця газетного кіоску – чоловік сказав, що так люди готуються до поминального тижня.

 

Райцентром спокійно собі їздять на роверах, як діти, так і дорослі. І залишають їх біля отаких-от парковок.

 

Католицький костел.

 

Скрізь вивіски над закладами дублюються ще й угорською. Кажуть, що місто – центр угорської культури на Закарпатті.

 

Термальний басейн, в який потрапили ми, знаходиться в спорткомплексі, збудованому в радянські часи. І про це, до речі, нагадує тут усе. Вартість однієї години коштує 30 грн., але цього часу цілком вистачає. Більше може лише нашкодити.

 

Басейн розташований під відкритим небом. Тож гаряча вода аж парує. Особливо приємно знаходитися в ній, коли на вулиці прохолодно. Є в цьому свій кайф.

Автобуси від Берегово до Мукачеве їздять кожних півгодини, якщо не швидше. Тож проблем дістатися звідти в нас не виникло. І дороги, які тут дороги…

 

У Мукачеві оселилися в готелі «Барва», практично в центрі. Ціна за ніч з номера – 300 грн. Дивина в тому, що готелів на таке місто – дуже мало. У всіх за нічліг доведеться відкласти приблизно таку ж суму. Упевнена, що жителі міста здають житло щодобово (біля самого Мукачівського замку пропонували «на домашнє»). Але на річницю весілля вирішили не економити.

 

Вигляд на Ратушу і вулицю Пушкіна.

 

На кожному кроці – аптеки, нотаріуси та кав’ярні з дуже смачною кавою. Центральними вулицями спокійно роз’їжджають на велосипедах місцеві жителі.

 

Оригінальна велопарковка.

 

Пам’ятник жертвам повені 1998 року.

 

За течією р. Латориці. Північний транспортний міст.

 

Місцевий житель :)

 

До замку «Паланок» добиралися пішки – попри ріку. Похід зайняв півгодини.

 

Найкращий вигляд Мукачівський замок має знизу, коли він, величний, стоїть на вулканічній горі. Чим ближче до входу, тим зрозуміліше, що сучасність наклала свій відбиток на пам’ятку XIV—XVII століть.

 

Окрім сувенірів, тут продають морозиво, розміщена картинна галерея. 

 

Є чимало історичних залів.

 

Годинникова башта.

 

Що дійсно вразило, то це панорами. Неможливо відірвати погляду.

Церква Почаївської ікони Божої Матері.

 

Театр.

Чоловік роздивлявся цей танк хвилин із десять.

На одній із Мукачівських вуличок.

 

Угорський костел.

 

І ми. 

 
До речі, в руках тримаю роман Макса Кідрука, який презентують скоро і в Кам'янці.

P.S. Враження від поїздки до Мукачево – неоднозначне. Сподобалося, бо тут живуть цікаві люди, місто - яскраве і колоритне, та й ціни на все - доступні. З іншого боку, дивує дисонанс в усьому вищесказаному. Але, можливо, в цьому і вся суть закарпатського міста.





Переглядів: 1329 | Додав: hroniker | Теги: поїздка, звіт, що подивитися, Мукачево, Берегово, Мукачеве, подорож | Рейтинг: 0.0/0



Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Календар
«  Листопад 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2018 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net