Вівторок, 21.11.2017, 16:33

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)



Головна » Музика

Уже більше 20 років сестри Горченко Раїса та Олена працюють у музичній школі ім. Ганіцького. І упродовж цього періоду їх найжаданішою мрією було створити народний ансамбль. Сьогодні вона втілилася в життя. Відтоді, як директором школи стала Віолетта Синиця, її колектив поповнився молодими талантами. На основі дуету домристки Раїса та Олена заснували віртуозний ансамбль народних інструментів «Князі України», репертуар якого базується на класичних, народних піснях.


Окрім сестер-домристок, у колективі – Орист Орищук (баян), Іван Кравченко (акордеон), Дмитро Бачинський (бандура), Василь Міколін (ударні), Володимир Саламон (контрабас). Про те, як колектив «пише» свою історію, прокладає свій шлях у мистецькому житті України, ми розпитували у сестер Горченко Раїси та Олени.

 

-          Чому саме «Князі України»?

-          Олена Петручек: колись князями були не ті, хто керував державою, тобто монархи, а ті, хто приносив людям добро і щастя. До людей, які допомагали іншим, зверталися «Князю мій!». А ми в музиці князі – князі душі, відпочинку, настрою.

-          Чому Ви обрали домру?

-          Олена Петручек: У нас творча родина, не раз із сестрою ми влаштовували сімейні концерти. З 10 років граємо на народних інструментах.

-          Що це за інструмент – домра?

-          Раїса Горченко: Чотириструнна домра – це український музичний інструмент, відомий ще за часів Київської Русі. (Авт. - у середньовічній Русі домра була основним інструментом народних музикантів і акторів-скоморохів. Скоморохи ходили по селах і містах і влаштовували веселі вистави, в яких часто дозволяли собі не безневинні жарти над боярами і церквою.) У 1908 році Г. Любимов удосконалив кобзу, додавши струну. Так з’явилася чотириструнна домра, яка відображає мелодію людської душі.

-          Олена Петручек: Так як у симфонічному оркестрі визначальною є скрипка, так у народному оркестрі - домра пріма.

-          Домра все-таки специфічний народний інструмент. Чи співзвучна вона з іншими, враховуючи склад вашого колективу?

-          Раїса Горченко: Усі музичні інструменти в нашому колективі – баян, акордеон, ударні, бандура, контрабас у поєднанні з домрою – це оркестр народних інструментів.

-          Як сприймають камянчани Вашу музику?

-          Олена Петручек: Дуже часто до нас підходить і інтелігенція, і робітники, дякують за гру, за ті почуття, які вона викликає у них. Щира подяка – для нас найбільша винагорода. Справедливо зазначають, що Камянець – друга мистецька столиця, бо камянецька публіка дійсно високого рівня.

-          Кого можете назвати своїми наставниками?

-          Олена Петручек: Маючи нагоду навчатися в Чернівецькому музичному училищі, Львівській консерваторії ім. Лисенка, Харківській музичній академії ім. Котляревського, познайомилися із Західною та Східною Україною.

-          Раїса Горченко: Доля розпорядилася так, що нас навчали прекрасні викладачі. У Львові – Георгій Козаков, у Харкові – професор Борис Міхєєв. На Камянеччині першим наставником був Анатолій Гиплюк, у минулому завуч музичної школи.

-          Олена Петручек: Саме завдяки таким людям ми зрозуміли, ким є, і чим займатимемося в житті. Підтвердження цьому – I місце за виконавську майстерність у Чернівцях, а також участь у міжнародному фестивалі 16 культур в м. Бидгош (Польща).



Категорія: Музика | Додав: hroniker (11.02.2011)
Переглядів: 1024 | Теги: музика, культура



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net