Неділя, 19.11.2017, 00:03

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)



Головна » Музика

Вона повинна віднаходити не лише слух, а ще відгук у душі, - вважає викладач музичної школи ім. Ф. Ганіцького по класу фортепіано Зінаїда Шумілова. Незабаром у неї - ювілей.

Народилася 25 лютого 1948 року в Ленінграді. Із сім’ї не музикантів, але цінителів мистецтва. Батько – військовослужбовець. Деякий час сім’я жила в Києві, Новоград-Волинську (Житомирська область), вісім років – у Ризі (Латвія). В 1960-му переїхали до Кам’янця. У музичній школі Ф. Ганіцького, яка в квітні цього року відзначатиме 110-ліття, працює 43 роки. Донька Анна теж викладачка музики. «Не колекціоную нічого, вистачає двох онуків», - жартує. Старшій Поліні – 8 років, молодшій Антоніні – 7. Вони теж навчаються в цій школі. Цікавиться образотворчим і хореографічним мистецтвом.

(На фото - разом із онучками та донькою)

- В нашій сім’ї дуже цінували музику, творчість, - починає розмову Зінаїда В’ячеславівна. - І хоч батьки мої були зовсім не мистецьких професій, але багато родичів музикували. Наприклад, дядько по лінії батька переписувався з відомим гітаристом того часу Олександром Івановим-Крамськовим. Тому коли я стала підростати - у батьків виникло бажання, щоб я займалася саме музикою.

- Тобто це була їхня ініціатива?

- Виходить, що так. Переїхавши до Кам’янця, вступила до третього класу музичної школи. Потім до Дрогобицького училища. Це теж був вибір батьків. Недовгий час я працювала у Львівській області. А з 1970 року - в музичній школі Кам’янця-Подільського.

Повернулася в дуже цікавий колектив моїх викладачів, однокласників.

- Якою була музична школа в період Вашого навчання?

- Центром музичної культури міста. Школа знаходилася там, де нині головне поштове відділення – на розі вулиць Огієнка та Соборної. Це був невеликий двохповерховий будинок. Дуже затишний, за моїми спогадами. Пам’ятаю дуже маленьку залу, призначену тільки для академічних виступів учнів. Тому всі великі концерти, сольні виступи відбувалися в міському будинку культури на великій сцені. І ви знаєте, звітні концерти йшли в два відділення, без мікрофону, при повному залі і в дружній святковій атмосфері. Як зараз на концертах відомих артистів.

- За стільки років роботи в школі змінилася система викладання музики?

- Уроки гри на інструменті проходять у нас індивідуально. Тому велику роль відіграє особистість педагога, його вміння, підхід до дитини. Є й групові заняття по музичній літературі, сольфеджіо, де вчать музичній грамоті, співати сольно та в хорі.

- Який він – хороший педагог?

- Це як у житті - всім сподобатися неможливо. Просто треба любити дітей.

- Хто Ваші учні?

- Мені пощастило. В мене навчалося дуже багато талановитих дітей, наприклад, Юрій Кот (заслужений артист України. – Авт.). Був дуже здібним. Зазвичай, такі діти талановиті в усьому. Хоча, спрогнозувати кінцевий шлях учня неможливо. Тому що музика вимагає дуже великої самовіддачі, праці і багатогодинних занять.

- Якщо хочеш бути музикантом – треба віддаватися музиці на сто відсотків?

- Напевно, ні. Треба мати здібності, талант. Звичайно, праця обов’язкова для всіх. Але затрачені зусилля повинні приносити задоволення, радість. Тобто, щоб не лягали тягарем.

- Коли з першого уроку в учня не виходить грати – треба припинити?

- Не факт, що учень, в якого все виходить, стане музикантом. Музика повинна віднаходити не лише слух, а ще відгук у душі. Це стає зрозуміло тоді, коли дитина розвивається, дорослішає. Навішувати ярлики не потрібно. Хоча, звичайно, такі випадки бувають. Щоправда, не з першого заняття все стає зрозуміло.

Уявіть, що вам хочеться співати, але голос у вас не оперної артистки. Вас навчать володіти своїм голосом. Але ви співатимете так, як можете. Те ж саме стосується й гри на інструменті. Це - емоційний світ, який допомагає жити. Бувають депресії, поганий настрій. Музика може втамувати біль, а звуки – покращити настрій. Недаремно вона звучить як під час радісних, так і сумних подій.

- Що граєте для особистого задоволення?

- Репертуар, який мені подобається. Це може бути і класика, і танцювальна популярна музика.

- Розділяєте для себе роботу і творчість?

- Робота – теж творчість. Чим і цікава наша професія. Схему заняття можна підготувати. Але сам урок не спрогнозуєш. Можна зіграти так, а можна по-іншому. Музика – це звуки, мелодія, краса, емоції.

 

- Мамине кредо – педагогіка, - долучається до розмови донька Зінаїди В’ячеславівни -. Вона дуже багато приділяє уваги тому, щоб учень зрозумів: праця – це не завжди тягар, а швидше – радість.

- Я ніколи не вимагала, аби донька та онуки стали музикантами, - додає моя головна співрозмовниця. - В мене навчалося дуже багато здібних дітей, які обрали зовсім інший шлях. І це їх вибір. Я вважаю, що не маю права вирішувати за дитину, батьків. І коли музикою почала займатися донька, не знала, чи вона стане для неї головною справою життя. Напевно, її заразила ця атмосфера в школі.

- А онучки?

- Вони теж зараз роблять перші кроки. Поки що радіють цьому, хоч іноді їм не хочеться займатися: навантаження в школі дуже велике. Але музика – така справа, що коли не почнеш в дитинстві, потім буде пізно.

- Вам подобається грати?запитую дівчаток, які примостилися за бабусиною спиною. Сором’язливо кивають. Поліна каже, що любить ходити до школи.

- Антоніні подобається грати, коли вона вже вивчить твір, - говорить Зінаїда В’ячеславівна. – А взагалі музична школа розвиває слух, пам’ять, інтелект, вчить концентрувати увагу, знайомить з музичною літературою. Адже це такий зв'язок з історією, побутом, епохою, культурою всіх країн.

- Педагог може вийти на велику сцену?

- Гра на великій сцені, навіть у будинку культури – велике емоційне навантаження. До цього треба систематично готуватися. Уявіть, якщо хорошому вчителю літератури запропонують вийти на сцену і прочитати вірш. Погодьтеся, різні речі. Можна бути просто хорошим педагогом. А виступ перед публікою – це вже момент артистизму.

- Уявляєте, яким би було Ваше життя, якби не музика?

 - В той час багато хто вступав у політехнічний інститут. Можливо, обрала б медицину: добре запам’ятовую всякі рецепти та симптоми. Але музика все одно була б присутньою.



Категорія: Музика | Додав: hroniker (21.02.2013)
Переглядів: 719 | Теги: Юрій Кот, викладач по класу фортепіано, Зінаїда Шумілова



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net