Четвер, 21.06.2018, 03:28

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)

Незабаром у Кам’янці


Головна » Персона

«Ось і настав той час і період у моєму житті, коли я можу сказати, що живу для себе і займаюся тими справами, якими завжди хотіла займатися”.

Лариса Закієва


Коли я познайомилася із цією жінкою, перше, що спало мені на думку — невже це та поетеса, з якою я мала зустрітися? Думала, що моя співрозмовниця виявиться любителькою поезій про все і ні про що із безліччю занотованих віршів на банальні теми. Я помилилася — вперше я зустріла таку неординарну, "живу” постать, яка "затягнула” мене у свій світ творчості з першої хвилини розмови. "Я гадаю, що раніше не змогла б так писати, як це роблю зараз. Для цього потрібно пройти через труднощі. А це вже життєвий досвід”.

"Писати вірші я мріяла завжди”. Пані Лариса розпочала творче життя офіційно рік тому. Сьогодні вона втілює усі свої мрії і фантазії на папері. Пише про все, що бачить і чує скрізь: біля телевізора, поруч із рідними і гостями, вдома і на роботі. Увесь навколишній світ — це джерело її натхнення.

"Всі свої твори я спочатку читаю рідним. Вони — мої головні слухачі”.  Найсуворішим критиком для Лариси є її чоловік. Але й думка інших для поетеси — теж дуже важлива. Якось сам пан Ясінський — режисер фільмів Одеської кіностудії, — послухавши кілька віршів, аплодував Ларисі Закієвій і запропонував терміново видати збірку. Оцінив творчість пані Лариси і московський журнал "Спутник”.

Ларисі Закієвій ніколи сумувати: на свої вірші пише музику, відвідує музичну школу, ще й збірку хоче видати, і не абияку, а зі своїми ілюстраціями.

"Маю великі творчі плани і дуже хочеться здійснити усі свої задуми. Мій життєвий досвід — це сьогодні моє майбутнє”.

Художник и портрет

Нарисуй художник мой портрет

И однажды через много-много лет

Внуки мои, стоя у стола,

Скажут: «Да, красивой бабушка была».

Нарисуй художник мой портрет,

Представляешь, память есть, а меня нет.

Думаю, что твоим краскам повезло,

Жить они умеют вечно всем на зло.

Вечно жить нам Богом не дано.

Ты рисуй, художник, все равно

То, что я тебе деньгами уплачу,

Я ж от смерти жизнь не откуплю.

Ты рисуй, а я пока подумаю,

Может, что-то для себя придумаю.

Я не помню где, но мне сказали,

Что когда-то должники не умирали.

Жить как можно дольше я хочу,

Вот возьму и за портрет не заплачу.

Ангел Богу все доложит, долг покажет,

Чтоб жила я вечно Бог прикажет.



Категорія: Персона | Додав: hroniker (12.02.2011)
Переглядів: 1040 | Теги: література, поезія, культура



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2018 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net