П`ятниця, 17.11.2017, 20:15

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)



Головна » Проблема

У свій час, 27 березня 2008 року, Віктор Ющенко видав указ, який передбачав перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, які прославляли тоталітарний режим. І хоч реакція освіченого люду була помітною, на сьогодні це питання остаточно не вирішене. В Україні, та й навіть у самому Кам'янці, досі є вулиці, будинки, пам’ятні знаки, які носять імена діячів комуністичного режиму. Саме тому за підтримки освітянських, наукових, журналістських кіл громадсько-політичний рух «Гідність» виступив ініціатором перейменування Центральної бібліотеки ім. Затонського.

 

На прес-конференцію, присвячену цій темі, у якості експертів запросили керівника гуртка «Юні екскурсоводи», журналіста Едуарда Крилова, доктора історичних наук, професора кафедри історії України в К-ПНУ ім. І. Огієнка Віталія Лозового, журналіста, краєзнавця Олега Будзея.


Про перейменування бібліотеки ім. Затонського йшлося ще 20 березня, коли за ініціативи ГПР «Гідність» в центральній бібліотеці зібралася громада міста для обговорення роману Ліни Костенко. «На зустрічі ми дійшли до висновку: те, що написане в романі Ліни Василівни збігається з дійсністю. Виникло запитання: ось ми сидимо в бібліотеці, яка носить імя Володимира Затонського. Чи це не є те саме самашествіє, про яке зазначає у творі письменниця», - розповідає Едуард Крилов.

Зрозуміло, що перщ за все варто було порадитися з директором ЦБ, адже невідомо чи підтримав би таку пропозицію колектив. З такою ідеєю й звернувся Едуард Крилов до директора бібліотеки, однак наштовхнувся на супротив. І хоч з самим колективом він не говорив, сам директор зазначив, що його працівники – це люди, у яких різні політичні погляди, а тому цього питання він обговорювати не може.

Хто такий Затонський і яке він має відношення до Камянця-Подільського. Народився у с. Лисець Ушицького повіту Подільської губернії (сьогодні Дунаєвецький район, Хмельницька область). Ту церкву, де його хрестили, пізніше за самим же проханням Затонського було зруйновано. Навчаючись на фізико-математичному факультеті Київського університету, не раз відраховувався з університету за революційну діяльність. Однак завдяки клопотанню окремих професорів, котрі помітили в Затонського здібності до наукової роботи, він все-таки закінчив університет, щоправда, хіміком.

3 вересня 1920 року, коли більшовики втретє заволоділи Кам'янцем народний комісар Володимир Затонський зробив усе для того, аби закрити Кам'янець-Подільський державний університет. Із телеграми, котру Затонський надіслав в усі освітні заклади України: «Необходимо обратить внимание на Каменецкий державный украинский университет. Реальных сил для поддержки на высоте университета в Каменце нет. Контингент слушателей никчемный. Безработные девицы и поповичи. В самом университете продолжают заседать выжившее из ума старцы и научные светила Всех их следует разогнать».

 

- Імя Володимира Затонського не повинне фігурувати на вивісці бібліотеки. Адже саме він принизив цілу плеяду українських інтелектуалів Івана Огієнка, Дмитра Дорошенка, Михайла Драй-Хмару, Юхима Сіцінського та багатьох інших, котрі тоді працювали в університеті, - коментує Віталій Лозовий. – Досить потужною на поч. XX ст. була діяльність Камянець-Подільської «Просвіти». Її почесним головою постійно був Кость Солуха. Непідкупно чесний, принциповий, надзвичайно скромний, прекрасний лікар, безкорисливий чоловік. Він користувався авторитетом серед жителів міста. Особливо важливою для нас є його діяльність у камянецькій «Просвіті», яка була заснована в квітні 1906 року. Окрім того, він брав участь у заснуванні Камянець-Подільського університету. Дослідники зазначають, що Кость Солуха – одна із вагомих постатей на Поділлі, яка дуже багато зробила для розвитку української освіти та культури. Я пропоную, щоб саме його ім’я носила центральна бібліотека».

Чому саме Кость Солуха, а не хтось інший, адже із Кам’янцем пов’язані життя і діяльність багатьох відомих українських діячів. Насправді в членів ГПР «Гідність» було декілька варіантів. Розглядали ім’я Степана Руданського, котрий розпочинав свою діяльність саме у Кам’янці-Подільському, Микити Годованця, навколо котрого гуртувалися літературні сили Поділля і котрий не раз виступав із доповідями у бібліотеці. «Однак цих поважних людей Камянець достатньо вшанував. А Кость Солуха залишився поза увагою», - каже Олег Будзей.


Варто перейменовувати бібліотеку ім. Затонського на бібліотеку ім. Солухи чи ні – вирішувати громадськості. Якщо так, то спершу це питання розглядатиметься на топонімічній комісії, далі – на сесії міської ради. Однак за словами лідера громадсько-політичного руху «Гідність» Олега Демчук, це проблема не політична, а громадська.



Категорія: Проблема | Додав: hroniker (11.05.2011)
Переглядів: 1136 | Теги: біблотека, акція, Кость Солуха, Володимир Затонський, ГПР Гідність



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net