Четвер, 14.12.2017, 01:17

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)



Головна » Проблема

Більше 50% населення України потерпає від насильства в сім’ї упродовж свого життя. За даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, за перший квартал 2010 року кількість осіб, взятих на профілактичний облік, схильних до вчинення насильства в сім'ї, становить близько 25 тисяч. Лише у Камянці-Подільському відділ у справах сім'ї та молоді зареєстрував 48 звернень громадян, які стали жертвами знущання в сім'ї.


              «Б’є – значить любить»

«Чоловік систематично б’є. То спочатку закриває вдома, то виганяє на вулицю. Грошей не дає, забрав картку з коштами дитини, а віддав тільки тоді, коли зняв усі гроші. Дитині скоро буде десять місяців. Почав бити ще тоді, коли була вагітна. Його батьки ніякого впливу на сина не мають, а міліція каже, що це справи сімейні, розбирайтеся самі». І такі розповіді не поодинокі. Жінки, чоловіки та діти потерпають від насильства значно більше, ніж можна уявити. Стереотипи, які існують в українському суспільстві, перетворюють це явище на епідемію.

За словами заступника завідувача відділу у справах сім’ї та молоді у Кам’янці-Подільському Юрія Козлова, сформовані стереотипи поведінки людини в українському суспільстві просто вражають. Зміст прислів’їв «Б’є – значить любить», «Бий дитину, поки вона поперек лавки, а не впродовж» настільки реальний, що іноді волосся стає дибки.

«Нещодавно проходив біля гуртожитку одного із навчальних закладів і почув, що кричить дитина. Виявляється, батько б’є 12-річного сина, бо той невчасно прийшов зі школи. Я розумію, що він перенервувався. Але бити так дитину за просто смішну причину – цененормально. З цією людиною уже повинен працювати психолог для того, щоб пояснити, що таке насильство», - розповідає Юрій Козлов.

Хто винен: суспільство чи генетика?

Домашнє насильство – це акт зумисного залякування, фізичного нападу, побиття, замах сексуального характеру або будь-яка інша неправомірна поведінка по відношенню до іншого. Наслідки проявів домашнього насильства можуть передаватися від покоління до покоління, триваючи вічність. Доведено, що до 18 років насилля зазнають хлопці, а після 18 – жінки. Пояснюється це просто: існує вірогідність того, що хлопчики, які стають свідками жорстокості у дитинстві, скоять насильство по відношенню до свої партнерів, коли вони стануть дорослими.

За даними Інституту соціологічних досліджень НАН України, жінки потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань, зґвалтування незнайомими та в автомобільних катастрофах. Дійсно, за статистикою, більш агресивні чоловіки. Причини такого ставлення до сім’ї різні: від соціальних (проблеми на роботі, фінансова нестабільність, соціальна неадаптованість) до психологічних (коли чоловіки були свідками жорстокості в сім’ї у дитинстві).

«Найчастіше причиною насильства у такому випадку є нестача фінансів. Чоловік почуває себе невпевнено, розуміючи, що цю ситуацію вирішити просто так не вдасться. Він зривається. Вирішувати проблему треба лише з психологом і усією сім’єю», - каже Юрій Михайлович.

Друг чи держава?

Державою розроблено механізм боротьби з насильством. Відділ у справах сім’ї та молоді займає у цьому випадку позицію англійської королеви. Бо вся інформація щодо здійснення насильства в сім’ї стікається саме сюди. А тут уже коригують решту органів, які до цього причетні: і медицину, і міліцію. Треба розрізняти поняття відкритого насильства і прихованого. У нас переважно тіньове насильство. Одна людина може здійснювати насильство, а інша сприймати це як даність.

На сьогодні є два варіанти вирішення цієї проблеми. Позиція державного службовця говорить про те, що постраждала особа повинна звернутися в міліцію, у відділ в справах сім’ї та молоді або Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Позиція сусіда чи подруги передбачає вислуховування проблем постраждалої особи на особистісному рівні. У такому випадку вирішення проблеми не є ефективним. Найчастіше, навпаки, воно призводить до ще більш напруженої ситуації в сім’ї. Держава, на відміну від подруг і знайомих, підходить до цієї проблеми без сентиментів.

Якщо вам потрібна допомога

В Україні діє 21 центр соціально-психологічної допомоги та 8 центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї, де надається тимчасовий притулок та невідкладна допомога особам та сім’ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. На місцевому рівні кожен, хто потребує підтримки, може звернутися у відділ у справах сім’ї та молоді і отримати кваліфіковану допомогу. З серпня 2010 року в Україні діє загальнонаціональна інформаційна кампанія «Я проти насильства». Це перший масштабний захід, який є початком низки інформаційних акцій зі зміни гендерних стереотипів у суспільстві. Колір кампанії – малиновий, він буде використовуватися упродовж двох років у різних інформаційних заходах та стане символом боротьби проти насильства.

Не забувайте, що насильство– це системна помилка. Кожен має право на щасливе життя.

На фото: заступник завідувача відділу у справах сім’ї та молоді Юрій Козлов

 

 


Категорія: Проблема | Додав: hroniker (08.02.2011)
Переглядів: 1181 | Теги: сім'я, соціум, насильство



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net