Понеділок, 23.04.2018, 14:24

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)

Незабаром у Кам’янці


Головна » Проблема

Українські параолімпійці за спонсорські кошти поїхали на Чемпіонат Європи, а партійна верхівка надалі за прихованими стінами вирішує свої проблеми.

Нещодавно параолімпійська збірна команда з футболу здобула перемогу у Чемпіонаті Європи, отримавши перепустку на літні Параолімпійські ігри, що пройдуть у Лондоні в 2012 році. За збірну України  виступили навіть двоє кам’янчан – Віталій Трушев та Олександр Девліш. Чемпіонат Європи, що проходив у м. Глазго (Шотландія), приймав параолімпійські збірні команд дев’яти європейських країн. Наша збірна взяла участь у параолімпійських іграх лише завдяки компанії «Каміон-Оіл», яка підтримала її фінансово, провівши акцію «Футбол для кожного». Соромно, що країна, яка прагне увійти до ЄС, не піклується про тих, хто потребує допомоги найбільше.


У будь-якому європейському місті, навіть не столичному, - безліч людей, яких навіть не називають «людьми з обмеженими можливостями». Бо вони можуть, незважаючи на свої фізичні вади, всюди пересуватися, ходити в кіно, відвідувати спортивні заклади, гуляти, подорожувати, записуватися у туристичні гуртки, вести активне життя, як усі інші їхні співгромадяни. Таким має бути цивілізоване суспільство, у якому влада дбає про своїх жителів, причому про усіх без винятку. Коли наші параолімпійці здобувають перемогу у змаганнях, їх показують по телебаченню, пишуть про них в газетах. Але ніхто не хоче бачити таких людей на вулицях. Про яку євроінтеграцію можна говорити?

Народний депутат фракції БЮТ, президент національного параолімпійського комітету України Валерій Сушкевич уже 20 років займається розвитком параолімпійського руху. За його словами, стандарти цивілізації починаються з того, коли права людей в різних країнах однакові. Але якщо є категорія населення в Україні, яка дискримінована в правах, причому ступінь цієї дискримінації межує з соціальною ізоляцією, то це дуже погано. «Повертаючись до тих медалей, які привозять параолімпійці: без реальних змін у державній політиці ці спортсмени залишаться  поза грою. Вони нікому не будуть потрібні. Національна параолімпійська команда — це вже вершинка айсбергу, невеличкого айсбергу, за яким десятки, сотні інвалідів, - говорить Валерій Сушкевич. - Не дочекавшись загально-соціальних стандартів підтримки інвалідів з боку держави, вони знайшли той варіант, який запропонувала їм доля: представляти Україну на параолімпійських іграх». Чемпіон параолімпійських ігор у складі збірної України з футболу Віталій Трушев, навпаки, запевняє, що наша країна, порівняно з іншими пострадянськими країнами, ще навіть дуже допомагає параолімпійцям. За його словами, щорічно в дитячій спартакіаді, яка проходить у нас в Україні, бере участь понад 30 тисяч дітей-інвалідів. Сьогодні в кожній області для них є відповідні юнацькі, дитячі спортивні школи. Цього немає в жодній пострадянській країні.

Дійсно, у кожній області є державна інституція «Інваспорт», яка займається фізичною культурою інвалідів. Серед громадських інституцій - Національний параолімпійський комітет України. Але одних організацій замало. Потрібно, щоб вони виконували ще й свої функції. Коли, наприклад, балтійські країни вступали до ЄС, від них вимагали запровадження стандартів: щоб люди могли вільно пересуватися, відвідувати лікарні. Ще одна вимога - обладнаний спеціальним туалетом для людей з обмеженими можливостями ресторан. У нас країна – третій світ.

Національний центр параолімпійської та дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів створений на виконання Указу Президента «Про розвиток та підтримку параолімпійського руху в Україні» на базі санаторного комплексу «Юний ленінець». Центр займає територію понад 50 га і знаходиться на березі моря, маючи пляжну зону 1200 м. Вперше на території України створюється об'єкт національного рівня без бар'єрів для громадян з ураженнями слуху, зору, опорно-рухового апарату. Центр уже розпочав активну реабілітацію людей у візках, реалізуючи програму незалежного життя та основи для занять параолімпійським спортом. На думку Валерія Сушкевича, центр буде оазою, де будь-яка людина, незалежно від її вад, почуватиметься затишно і комфортно. Центр у жодному випадку не має бути зоною ізоляції, а місцем, де всі матимуть рівні умови та можливості.

Позабюджетні кошти залучає Фонд підтримки параолімпійського руху в Україні. На жаль, спонсори не вельми охоче відгукуються на реалізацію цього проекту, втрачаючи у майбутньому нагоду скористатись послугами центру. Через два роки у Лондоні проходитимуть наступні Олімпійські ігри. Національна параолімпійська команда має намір виступити краще, ніж у попередні роки. Сподіватимемося, що за цей час влада вирішить усі свої проблеми і візьметься за вирішення проблем інших...

 На фото: Параолімпійська збірна команда України з футболу

 



Категорія: Проблема | Додав: hroniker (11.02.2011)
Переглядів: 1187 | Теги: спорт



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2018 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net