Неділя, 19.11.2017, 00:01

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)

Незабаром у Кам’янці


Головна » Туризм

У той час, як центр міста живе за законами цивілізації, в районі каньйону річки Смотрич природа поки що бере гору над урбанізмом. Дивовижною панорамою з виглядом на Стару фортецю захоплюються як місцеві жителі, так і активні туристи. А от кам’янчанину Михайлові Шендеруку не треба далеко ходити. Біля Польської брами він має власну садибу, де поруч тече річка і… гуляють коні. Саме такий активний вид відпочинку, як верхова їзда Михайло Михайлович рекомендує всім, хто хоче не лише гарно, але й з користю провести час. Тим паче наступний рік – рік Коня.

Недаремно кажуть: кінь – це поезія в русі. Його граційність, норовливість і гордість говорять не лише про характер цієї тварини, але й про розум. А ще люди запевняють: кінь наділяє господаря крилами. В цьому переконався і Михайло Шендерук, котрий три роки тому придбав двох таких ссавців - жеребця Магната породи «українська верхова» і «гуцулку» Герду. З того часу господар не просто прив’язався до своєї «живої покупки», але й отримав нових друзів.

- Магнату вже сім років, а Герді – шість. Вона, як і личить бути дівчинці, - спокійна, лагідна, слухняна. А от хлопчик у нас із характером: гоноровий, різкий, - розповідає Михайло Михайлович. – Коні практично звичайних порід. В Україні вони не дефіцитні, але за нашими мірками - племінні. Вирощені не для змагань, а для верхової їзди та лікування.

ГРАЦІЯ, СИЛА, РОЗУМ

- Дійсно, верховою їздою сьогодні лікують ДЦП, сколіоз, астму. Чи звертаються до вас люди в таких цілях?

- Ми ніколи нікому не відмовляємо. Кожен може прийти поспілкуватися, сфотографуватися з Магнатом і Гердою. У тому числі дітки з церебральним паралічем, сколіозом. Під час верхової їзди зміцнюються всі м’язи людини, з’являється енергія. Для займатися цією справою - благодійність.

- Чому саме коні стали вашими улюбленцями?

- Кожну людину тягне до якоїсь тварини – хтось заводить собак, папуг, щурів. А кінь має дуже сильну енергетику, якою ти заряджаєшся. При цьому почуваєш себе біля нього сильним, справжнім джигітом. До того ж, коней люблять мої діти та внуки.

- Чи прив’язуються коні до людини?

- Одних вони більше люблять, а інших взагалі не сприймають. Кінь – дуже розумна тварина, її рівень інтелекту відповідає шестирічній дитині. Він відчуває характер і любов наїзника або тренера до нього. Людина має бути лагідною, але в той же час сміливою. Коні завжди міряються внутрішньою силою з людьми. Якщо він відчуває перевагу над господарем – не слухатиметься його, не виконуватиме вправи, може вкусити, замахнутися ногою.

- Як вестиме себе кінь, якщо відчуватиме страх наїзника?

- Він просто не виконуватиме команди, хоч і дозволить сісти на себе. Може захотіти рушити з місця, а може ні. Взагалі коней треба тренувати все життя. Сьогодні показуємо одні вправи, завтра їх повторюємо. Вчимо як дітей - щоб не забули.

- А задобрити якось їх можна?

- Тільки любов’ю. Ну і ще їжею: сіном, зерном та солодощами – кубиками цукру, конфетками.

- З якими труднощами зіштовхується людина, яка вирішує присвітити себе роботі з кіньми?

- Хіба побутовими й фінансовими. Бо потрібно забезпечити їх належним доглядом, придбанням і доставкою корму. Відповідно до норми, у зимовий період кінь з’їдає вдень до 20 кг сіна і 5-6 кг зерна. В цей час його шкіра покривається теплою шубкою. Влітку ж вона гладенька і блискуча.

- Магнат і Герда вже створили пару?

- У коней такого поняття немає. Є просто він і вона. Вони пасуться разом, доглядають один за одним, стоять поряд у стайні. Хоча сімейні стосунки проглядаються. Він старшує, вона слухається.

- А хто доглядає за ними?

- Як правило, школярі, волонтери. Але в основному дівчата-наїзниці Юля й Аня, які пройшли школу верхової їзди у Чернівцях та Хмельницькому. Вони мають відповідний досвід у тренуванні коней та знання щодо їх догляду.

500 КІЛОГРАМІВ ЩАСТЯ

У цей час Магнатом і Гердою займається 15-річна кам’янчанка Юля Матковська. Вона старанно вичісує забиту шерсть, постійно шепочучи їм щось на вухо.

«Годувати коня треба з долоні. Хоча він ніколи не вкусить одразу (навіть, якщо йому хтось не подобається), а спершу попередить, - інформує Юля, помітивши, що я витягую з кишені спеціально приготовлену для пригощання тварини цукерку. – Коли кінь хоче вас проігнорувати й навіть агресивно відповісти – вуха в нього відстовбурчені назад. Якщо ж вони витягнуті вперед – кінь готовий слухати, при цьому налаштований до свого вершника дружелюбно».

Досвід дівчини по догляду за цими тваринами налічує вже шість років. Дитяча мрія, пов’язана з виховуванням, тренуванням цих тварин, в Юлі потихеньку здійснюється. Попри те, що вона планує здобувати освіту економіста, вже твердо вирішила – своє життя все одно пов’яже з кінною справою.

Поки що Юля навідується до Магната і Герди. Каже, що надто особливого догляду вони не потребують, окрім щоденної чистки та тренувань. Від цього залежить не лише зовнішній вигляд коней, але й їх здоров’я.

«Кінь асоціюється в мене зі свободою, швидкістю й адреналіном. Сидячи на ньому верхи, відчуваєш себе щасливим. І в свою чергу позитивні емоції передаються коневі. Взагалі ці тварини – як люди, мають різні типи темпераменту. Вони щодня прокидаються з певним настроєм і якщо ти це розумієш і відчуваєш, то підхід до нього знайдеш», - розповідає Юля.

Наїзниця переконана: фраза «одна любов на все життя» - не лише про людей, але й тварин і в її випадку – про коней.

Однією з мрій дівчини-тренера є відкриття в Кам’янці-Подільському такого ж кінноспортивного комплексу, як у Хмельницькому, або хоча б кінного клубу для іпотерапії. В обласному центрі Юля поки що не має можливостей тренуватися, а значить – брати участь у змаганнях. Але це не зупиняє її займатися в рідному місті з кіньми, яких уже полюбила: «Точно хочу мати свого коня. Собака, кішка – це одне. А от 500 відданих тобі кілограм – справжнє необ’ємне щастя».

P.S. Наприкінці зустрічі мої співрозмовники влаштували фотосесію. Вони з легкістю заскочили на неосідланих коней, демонструючи граційність цих прекрасних тварин і закликаючи кам’янчан до активного й здорового відпочинку. Ми теж не можемо упустити нагоди. І в зв’язку з прийдешніми святами бажаю всім читачам "Хронікера" бути наступного року на коні! В усіх сенсах!



Категорія: Туризм | Додав: hroniker (30.12.2013)
Переглядів: 1211 | Теги: верхова їзда, 2014, Кам'янець, Юля Матковська, Михайло Шендерук, рік Коня



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net