Вівторок, 21.11.2017, 16:37

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)

Незабаром у Кам’янці


Головна » Виставки

Представники Київського центру української культури і мистецтва чуттєво і візуально вирішили підсадити кам’янчан на…  мистецьку голку, представивши у виставковій залі роботи в техніці арт-квілт.

 

- Це - роботи моїх учнів. Аплікації на тканині, геометричний класичний квілт - технічно дуже складні. Але тут є роботи як початківців, так і професіоналів, колективні й такі, що належать центру та були виготовлені за ескізами генерального директора центру української культури і мистецтва Світлани Долеско, - розповідає директор школи жіночих рукоділь Людмила Андрєєва. 

– А я - та, хто підсаджує людей на голку. Наш девіз – жодного дня без рядка. І що цікаво – зараз пічворк молодіє. Нам би дуже хотілося, щоб цим видом мистецтва займалося якнайбільше людей. Тому сьогодні проведемо кам’янчанам майстер-клас, як зшивати клаптики. Коли не знаєш, що це за техніка, здається, що неможливо її опанувати. Але коли знайомишся ближче – все стає більш-менш зрозумілим.

- Думаю, за рік-два ми приїдемо до Кам’янця відкривати виставку клаптикового шиття, але вже тутешніх майстринь, роботи котрих перевершать ті, що представлені нині, - говорить генеральний директор центру культури і мистецтв Світлана Долеско. До речі, я вже стигла ознайомитися з творчістю кам’янецьких студентів. Повірте, бачила чимало талановитих киян, але в Кам’янці їх набагато більше.

Серед гостей виставки – і член Національної спілки майстрів народного мистецтва України кам’янчанка Наталя Лашко, котра нещодавно повернулася з фестивалю клаптикого шиття у Києві. Її роботи нині на виставці не представлені, вони гуляють світом.

 - Вперше я побувала на цьому фестивалі 2009 року. Зі стількома цікавими людьми, близьких мені по духу, познайомилася. Багато хто з них не вміє працювати в стилі арт-квілт, але дуже хоче навчитися. Проте найбільше для мене відкриття – кольорове сприйняття тканини. Виявилося, що квілт, в якому менше 50 кольорів, - не може бути цікавим. Існують певні закони, способи, як правильно гармонізувати стільки і навіть більше тонів.

- Я почала читати відповідну літературу, - продовжує пані Наталя. - Так, квілт в Америці – неймовірний рух. Щороку спеціалізований фестиваль у Х’юстоні збирає стільки людей, що вдень його організатори отримують до мільйона доларів. Це - не індустрія, це - особливий світ, який розвивається семимильними кроками. Причому майстрам вдається відкопувати традиції клаптикового шиття 17-18 ст. 

В Україні теж вони були. Можливо, ці твори не такі яскраві, більш скромні, специфічні, з домотканих тканин. Але це – наша історія. Я намагаюся поєднати і класику, і живопис. Мене підкорює гармонізація та буяння кольорів.

Коштують такі речі дуже дорого, хоча б через те, що це - ручна робота. Але вся сіль у тому, що навчитися арт-квілту може кожен. Це – поезія шиття. 



Категорія: Виставки | Додав: hroniker (23.09.2013)
Переглядів: 852 | Теги: Світлана Долеско, Наталя Лашко, пічворк, арт-квілт



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net