П`ятниця, 17.11.2017, 20:21

З об'єктивних причин сайт "Хронікер" (hroniker.net) не оновлюватиметься. Читачі порталу можуть ознайомлюватись із новинами нашого міста культурно-мистецького спрямування в групі "Вконтакті" -https://vk.com/kp_hroniker. Тому якщо ви є користувачем цієї соціальної мережі - долучайтесь)

Незабаром у Кам’янці


Головна » Виставки

Досі я навіть не уявляла, як виглядають архіви зсередини, і тим більше не знала, що собою представляють фонди Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Зате тепер знаю – випала нагода поспілкуватися із головним зберігачем його фондів Ларисою Семенівною Кравчук. Унікальні речі, починаючи від доби палеоліту і до початку XXI століття, знаходяться в колекціях музею. Тільки про це, як і мені, думаю, мало кому відомо.


Фонди історичного музею-заповідника розмістилися в будівлі поч. XX ст. Сам будинок знаходиться в Старому місті біля швейної фабрики, де мене і зустріла Лариса Семенівна. Проводить невеличким подвір’я, що теж нагадує своєрідний склад, відкриває двері будинку, де, як я собі уявляю, просторо, комфортно і аж «виблискує» від різних експонатів … А під замком, виявляється, - звичайні кімнати, тільки «пахнуть» старовиною. В око одразу впадають розкладені документи на столах, розвішені старовинні картини, інші речі, що виглядають з напіввідчинених шаф. І як з’ясується пізніше, вони і є тими самими цінними експонатами.

Лариса Семенівна проводить мене в свій кабінет, де починаємо розмову…

В історичному музеї-заповіднику Лариса Кравчук працює з 1983 року, а на посаді головного зберігача фондів - з серпня 1984-го. До цього її діяльність була пов’язана із бюро подорожей та екскурсій. Тому свою роботу (і не тільки, бо працює за кількох людей одразу) знає добре. 

Фонди, як і сам музей, формувалися з 1890 року. Коли постала необхідність у збиранні експонатів, документів, проведенні археологічних розкопок, дослідженнях минулого життя наших предків, було створене давньосховище, що знаходилося в трьох кімнатах Казанського собору (вже неіснуючого). З нього потихеньку і формувалася база для створення нині діючого музею (якому сьогодні, до речі, 122 роки). Зрозуміло, що спершу колекція експонатів була невеликою. Збиралися вони по крупинці краєзнавцями, вченими, патріотами свого краю. Коли музей набув статусу установи, постала необхідність у приміщенні, де можна було б все це розмістити. 1913-го, а пізніше – 1935-го розроблено відповідні проекти. Але Перша світова війна, революція, початок Другої світової не дали всі ці плани реалізувати. Безумовно, музей працював, хоча часто змінював приміщення. Після війни його фонди знаходилися в Кафедральному костелі. І вже в 1996 році під них було виділено приміщення, в якому зараз перебуваємо. 


- Це все-таки окреме приміщення, та й обсяг кімнат більший, - каже Лариса Семенівна. – Ось замовили полиці, шафи, сейфи, аби зберігати в належному стані експонати і привести в порядок фонди.

- Скільки загалом експонатів знаходиться в фондах історичного музею-заповідника?

- Більше 122 тис. одиниць збереження. За місяць нам може надійти 200-300 експонатів. До травня в нас працювало всього три людини. Це дуже мало. Адже кожен експонат треба оглянути, вивчити, описати, комплектувати, підготувати до виставки. План комплектування передбачає архівування пам’яток відповідно до регіонів, періодів, джерел, груп. Наприклад, є в нас колекція посуду, побутових речей, виробів із металу, вишитих сорочок, верхнього одягу, документів. Остання група сама по собі є цікавою, адже відображає всі історичні процеси, які відбувалися в світі, країні і безпосередньо на Поділлі.

- Які унікальні речі можна побачити в фондах музею?

- Є в нас документи періоду козацтва в Україні, зокрема, копія плану битви під Берестечком 1651 року. Судячи з усього, складався він досить обізнаною в обстановці на полі битви людиною, швидше за все, офіцером польської армії вищого складу. Досить цінний для нас документ XVII ст. Маємо грамоти польських королів, зокрема Станіслава Августа і Сигизмунда XVI-XVIII ст., колекцію автографів гетьманів, картини невідомих художників XVIII-XIX ст., а також Дмитра Жудіна, В’ячеслава Розвадовського, Олександра Грена, Тетяни Яблонської; автентичний одяг XIX ст., карти Подільської губернії XIX ст., зокрема, поштових доріг, транспортного сполучення. Досі жоден із наших і закордонних фахівців не може розшифрувати турецьку грамоту XVII ст.


(Турецька грамота XVII ст.)

- А як повертаєте до життя експонати?

 - Наше головне завдання  - зберегти їх, підготувати до виставок і створити всі необхідні умови для їхньої цілісності. Як би не було, а будь-які експонати (чи то на паперовій основні, чи з металу) з часом руйнуються. Маємо чимало живописних робіт, які свого часу потребували, а деякі досі потребують відновлення. Спершу користувалися послугами київського реставраційного центру, а тепер є при К-ПНУ ім. І. Огієнка спеціальний відділ. Нам допомагає реставратор Олександр Віштаченко зі своїми студентами. Працюватимемо з ними й надалі, бо роботи вистачає. До речі, незабаром буде організована виставка ось цих реставраційних робіт.


- Наскільки я знаю, міською владою поставлене завдання «відкрити» фонди. Тобто постійно організовувати виставки найцікавіших експонатів, аби кам’янчани побачили, що зберігається в наших фондах…

- Всі експонати, представлені в картинній галереї, Ратуші, Старій фортеці – з наших фондів. Є такі, що потребують реставрації, або ж повторні – вони вже не можуть виставлятися. Справа в тому, що зараз реставрується перший пристінний корпус у Старій фортеці. Коли роботи закінчаться і якщо нам виділять кошти, то ми відкриємо експозицію, на якій будуть представлені пам’ятки, починаючи з часів Київської Русі до 1917-го року.

- Ким взагалі поповнюються фонди музею?

- Нашими працівниками, археологами, приватними колекціонерами, звичайними людьми. Ось, наприклад, колекція поштових листівок. Деякі з них нам переслали з Хмельницького, Києва, навіть із-за кордону. Можливо, хтось із сім’ї знайшов такі листівки в фотоальбомі своїх бабусь і дідусів, життя котрих було пов’язане з Кам’янцем. Взагалі листівка фіксує місто таким, яким воно є на певний період часу. Сьогодні і нам, і туристам цікаво, яким Кам’янець був у дореволюційні чи воєнні роки. Цікава така інформація й проектантам, котрі використовують її при реставрації будинків.

- Кого з колекціонерів можете згадати?

- Свого часу чимало експонатів подарували нам колекціонери Микола Рейда та Микола білецький, колекцію посуду – Анатолій Нечипорук. А нещодавно вазу художньо-промислової школи 1925 року – колекціонер Олег Вощинський. Деякі ми самі закуповуємо.


(Колекція автографів гетьманів)

- Чи можуть кам’янчани в будь-який час ознайомитися з фондами музею?

- Фонди історичного музею-заповідника відкриті не лише для кам’янчан. З нашими документами та дослідженнями працюють науковці з Вінниці, Львова, Києва, Чернівців, Санкт-Петербурга. Для них тут - своєрідна лабораторія.

Дійсно, коли Лариса Семенівна показала мені всі ті кімнати, в яких зберігаються експонати, і я на власні очі побачила старовинні вироби з глини та металу, сувенірні вази знатних людей, згадану турецьку грамоту, розміром із цілий письмовий стіл, побутові речі, які давно вийшли з ужитку, то склалося враження, що це фондосховище – капсула в минуле. Недарма Лариса Семенівна зазначила, що історію творять люди. Ось нещодавно історичним музеєм-заповідником вже було закуплено марки до Євро-2012. Час не стоїть на місці, а отже, треба ловити кожну мить.



Категорія: Виставки | Додав: hroniker (09.07.2012)
Переглядів: 1308 | Теги: капсула в минуле, фонди, Лариса Кравчук, історичний музей-заповідник



Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
За межами Кам’янця


Пошук
Статистика
каталог сайтів МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов Rambler's Top100 c

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Лілія Петрук © 2017 |
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється
за умови активного гіперпосилання на hroniker.net